Рубрика «Груша »
Груша піщана (Pyrus serotina). Дерева досягають висоти 13— 15м, гілки без колючок, пагони опушені, плоди з опадаючими чашолистиками; моростійка, дуже стійка до уражень паршею. Походить з Китаю, там же поширені дикоростучі насадження; використовується в селекції.
читать комментарии (0)
Груша лохолиста (Pyrus eleagnifolia) — дерево до 10 м заввишки, морозостійка — витримує морози до ЗО °С, досить посухостійка і жаростійка. Крона широкоокругла, гілки покриті колючками, пагони й листя з нижнього боку опушені. Використовують як підщепу на Північному Кавказі. Росте в Криму, Закавказзі, Малій Азії.
Груша снігова (Pyrus nivalis) — дерево до 6—7 м заввишки, рідше — дерево-кущ з ширококрислатою кроною, менш морозостійка, ніж лісова груша, посухостійка. Гілки без колючок, пагони, бруньки, суцвіття, зав’язь і листя з нижнього боку мають біле повстяно подібне опушення. Далее »
Груша лісова європейська, або звичайна (Pyrus communis). Дерева досягають до 18—20 м заввишки, морозостійкі — витримують морози до 36 °С, довговічні — живуть до 100 років і більше; крона широкопірамідальна, гілки покриті колючками, плоди дрібні, терпкі, їх можна використовувати для переробки. Далее »
Груша домашня (Pyrus domestica). До цього виду належать усі сорти груші, яких налічується близько 10000; вони відрізняються строками достигання плодів, морозо- і зимостійкістю, урожайністю, активністю росту надземної частини тощо. На гілках дерев цього виду немає колючок, листя перед опаданням червоніє, тоді як в інших видів чорніє. Поширена в усіх країнах і регіонах з помірним кліматом на площі близько 1 млн га.
Вы просматриваете блог о растениях – “Советы Садоводам“ © 2008
Автор блога Садовая Анастасия.
Со мной вы можете связаться по E-mail: Sadovaya-A@mail.ru
